Практична робота в текстовому процесорі
Перед тим як почати
виконувати завдання створіть власну папку під назвою Прізвище_Ім’я_По-батькові (замість Прізвище_Ім’я_По-батькові написати власні прізвище, ім’я та
по-батькові).
Завдання
1. Текстовий редактор MS Word
Створіть одну
сторінку журналу «Відлига»(неформатований текст дано нижче).
4.1.
Публікація повинна
містити сторінки розміру А4.
4.2.
Властивості сторінок:
верхнє та нижнє поля по 2 см, праве та ліве – по 1 см.
4.3.
Оформлення тексту:
1)
Заголовок:
· гарнітура (шрифт)
– Tahoma,
· розмір – 26
пунктів,
· колір –
чорний,
· вирівнювання
– по центру.
2)
Основний текст публікації розташований у три рівні
колонки:
· гарнітура
(шрифт) – Tahoma
· розмір – 12
пунктів
· колір –
чорний
· вирівнювання
– по ширині
· відступ
першого рядка – 1 см
· міжрядковий
інтервал – 1,1
3)
Виноска
· гарнітура
(шрифт) – Tahoma
· розмір – 10
пунктів
· колір –
чорний
· вирівнювання
– по лівому краю
· міжрядковий
інтервал – 1
4.4.
Всі малюнки скачати з Інтернету повинні мати висоту – 4 см, ширину – 5 см, відстань
від тексту з усіх сторін 0,3 см. Малюнки треба розташувати в тексті.
4.5.
Створіть верхній колонтитул, який міститиме довільний
логотип, номер та дату журналу. Також створіть нижній колонтитул з нумерацією
сторінок.
Оформлення тексту в колонтитулах:
· гарнітура
(шрифт) – Tahoma
· розмір – 11
пунктів
· колір –
чорний
· вирівнювання
– по правому краю
4.6.
Створений документ збережіть під назвою ПІП.docx
Примітка:
1. Зразок сторінки публікації дивись на звороті.
2.
Інформацію для публікації і графічні зображення(в Інтернеті), і розташування на сторінці дивись
на звороті.
Текст для опрацювання в текстовому редакторі:
Відлига
Особливу
роль грала інтелігенція в роки реформ, що почалися після смерті Сталіна.
Об'єктивно вони були спрямовані на демонтаж тоталітарної системи. Але
відсутність концепції і програми реформ, гостра боротьба за владу у вищому
керівництві країни, ідеологічні догми визначили непослідовність і суперечність
реформаторського процесу. Інтелігентське середовище виявилося найбільш
сприйнятливим до нових політичних віянь і вимог часу. Боротьба консерваторів і
реформаторів в керівництві мала своє дзеркальне відображення в протиборстві
різних груп інтелігенції. В силу ідеологічних і цензурних обмежень обговорення
кардинальних питань громадського життя набувало форми літературно-художніх
дискусій. Якнайповніші і яскравіші свідчення про "бродіння умів" в
роки післясталінської відлиги залишилися в літературних публікаціях і читацьких
відгуках на них. Частково це пояснюється тим, що інші можливості для публічного
вираження думок і настроїв були відсутні. Частково це пояснюється тим, що інші
можливості для публічного вираження думок і настроїв були відсутні, частково -
тією особливою роллю, яка грала література в суспільстві. У російській
культурній традиції громадське значення письменника виходило за рамки
письменництва, він був духовним наставником, учителем життя для читачів. Ця
традиція повною мірою збереглася і за радянських часів. Зміни в суспільній
свідомості отримали яскраве відображення не лише в літературі, але і в
кінематографії, театрі, образотворчому мистецтві. Невелика за чисельністю група
письменників, художників, режисерів, акторів робила колосальний вплив на уми і
настрої суспільства.
У цих
умовах керівництво країни було об'єктивно зацікавлене в підтримці з боку
художньої інтелігенції, а інтелігенція в співпраці з владою. В той же час
взаємовідносини інтелігенції і влади були далекі від ідилічних в силу глибинних
протиріч закладених в їх основі. З одного боку, влада, що спочатку
затверджувала себе в якості робітничо-селянської влади, завжди з недовірою
відносилася до інтелігенції. У офіційній ідеології інтелігенція розглядалася як
другорядна соціальна група (шар або прошарок) по відношенню до робочого класу і
колгоспного селянства. Робітничо-селянське походження давало переваги в
кар'єрі, при вступі до вузу і вступі в партію. З іншою, влада не могла обійтися
без інтелігенції, оскільки та виконувала необхідні для суспільства і держави
соціально-професійні функції. Важливість функцій, що виконуються діячами
літератури і мистецтва, визначалася тим, що художня культура грала роль
стабілізуючого чинника соціальної системи, забезпечувала культурну єдність
суспільства, ідейно-політичне і естетичне виховання народу, збереження
спадкоємності в розвитку культури. Література і мистецтво служили провідниками
для передачі в суспільство певних ідей і зразків поведінки. Міжнародне визнання
видатних радянських письменників, композиторів і виконавців сприяло зміцненню
авторитету СРСР у світі. Висока значущість соціальних функцій визначила
особливий статус художньої інтелігенції і заступництво з боку влади. У реальній
політиці влада повинна була постійно шукати міру компромісу між ідеологічними
установками і практичною потребою в співпраці з інтелігенцією. Ієрархічний
розподіл привілеїв і матеріальних благ використовувався як важелі управління.
Інше
протиріччя крилося в партійно-державній політиці в області літератури і
мистецтва. Влада розглядала літературу і мистецтво як один з каналів
ідеологічного виховання народу, а художника як працівника "ідеологічного
фронту". Утилітарний підхід до такої тонкої сфери як художню творчість
суперечив самому життю, оскільки специфіка творчості вимагає відносної свободи.
Конфлікти між художником і владою були неминучі, а культурний процес ніколи не
був повністю керованим. Дестабілізація політичної ситуації після смерті Сталіна
привела до різкого зростання числа і масштабів конфліктних ситуацій.
Метою цієї роботи є конкретно-історичне
дослідження складних і суперечливих взаємовідносин художньої інтелігенції і
влади в умовах реформ 1950х-60-х рр. Перш, ніж сформулювати завдання роботи,
необхідно розглянути історіографію проблеми і зупинитися на понятійному
апараті, тим паче, що серед дослідників немає єдності в трактуванні засадничих
для цієї роботи понять.
Знайдіть переклад українською мовою для відповідних сполучень клавіш.
Знайдіть переклад українською мовою для відповідних сполучень клавіш.