Форматування графічних об'єктів

 

28.02.2022-06.03.2022 Завантаження даних з Інтернету

 

28.02.2022-06.03.2022

Тема: Завантаження даних з Інтернету

Теоретична частина

Правила набору тексту

1.У тексті не може бути від одного пропуску підряд. Пропуск – це не засіб вирівнювання тексту, а роздільник.

2.Після будь-якого розділового знака йде пробіл. Виключення: дужка, що відкривається, лапки, що відкривається.

3.Перед будь-яким розділовим знаком пропуску бути не повинно. Виключення: дужка, що відкривається, лапки, що відкривається.

4.Якщо підряд ідуть два розділові знаки, між ними пробілу немає.

5.Не може бути більше від трьох переносів у рядках, які йдуть підряд.

6.Нерозривний пробіл не дозволяє розтягувати й розвивати в цьому місці рядок, використовується для запобігання переносам, які утруднюють читання. Нерозривний пробіл ставиться у таких випадках:

a)     Між ініціалами й прізвищем(М.К.Шевченко);

b)     Між скороченими звертаннями і прізвищем( д-р Шевченко);

c)     Після географічним скорочень;

d)     Між числами та одиницями вимірювання, що стоять біля них.

 

Базові прийоми з документом

1.     Створення документа

2.     Введення даних в документ

3.     Форматування тексту

4.     Редагування тексту

5.     Зберігання документа

6.     Друк документа

 

 

Практична частина

Відкрити текстовий редактор MS Word

Завдання 1. Створити текстовий документ з текстом англійською мовою. Відформатувати абзаци у цьому тексті та заголовок відповідно до технічних вимог.

 

Текст для опрацювання поданий англійською мовою

 

READING PASSAGE 1

You should spend about 20 minutes on Questions 1-14 which are based

on reading passage 1.

In or Out?

In the 80s, with an increased consciousness of equal opportunities, the focus of

the further education college moved to widening participation, encouraging

into colleges students from previously under-represented groups, particularly

from ethnic minorities. This, in turn, led to a curriculum which was more

representative of the new student body. For example, there were initiatives to

ensure the incorporation of literature by black writers into A-level literature

courses; history syllabuses were altered to move beyond a purely Eurocentric

view of the world; and geography syllabuses began to look at the politics of

maps. British further education colleges did not traditionally have any

concerns about student drop-out, because the origins of the sector were in

vocational apprenticeship training for employers where the apprentice could

not drop out without endangering their job. In the 703, this sector began to

expand into more general education courses, which were seen both as an

alternative to school for 16-18-year-olds and a second chance for adults. The

philosophy was mainly liberal with students regarded as adults who should

not be heavily monitored, but rather free to make their own decisions; it was

not uncommon to hear academic staff argue that attendance at classes was

purely voluntary.

A turning point came in 1991 with the publication of a report on completion

rates by the government inspection body for education, Her Majesty’s

Inspectorate for England and Wales, (HMI 1991). However, this report was

based on academic staff’s explanations of why students had left. It suggested

that the vast majority left either for personal reasons or because they had

found employment and that only 10% left for reasons that could in any way be

attributed to the college.

Meanwhile, Britain had been going through the Thatcherite revolution and, in

parallel to the Reagan politics of the US, a key principle was the need to focus

on radical taxation reduction. At this point (and to a large extent still), further

and higher education colleges were almost entirely funded from the public

purse. There had been many cuts in this funding through the 805, but no one

had really looked at value for money. However in the early 9os, the Audit

Commission with Office of Standards in Education (OF STED) (the new

version of HMI) turned the spotlight onto further education and published a

seminal report, Unfinished Business (Audit Commission and OFSTED 1993),

which showed that drop-out was happening on a significant scale and,

crucially given the politics of the time, attributed a cost to the state of £500

million, arguing that this was a waste of public (i.e. taxpayers’) money. To

quote Yorke (1999), non-completion became political. The Audit Commission

report coincided with government moves to privatise the functions of the state

as much as possible; and with the decision to remove further education from

the control of local government and give it a quasi-dependent status, where

colleges were governed by independent boards of governors bidding to the

state for funding to run educational provision. As part of this, a new series of

principles for funding and bidding were developed (FEFC 1994) which

incorporated severe financial penalties for student drop-out. In essence, the

system is that almost all the state funding is attached to the individual

student. There is funding for initial advice and guidance, on-course delivery

and student achievement, but if the student drops out, the college

loses that funding immediately, so that loss of students in the first term leads

to an immediate loss of college finding for the other two terms. Not

surprisingly, this focused the concern of colleges immediately and sharply on

the need to improve student retention rates.

Recently, therefore, there has been considerable effort to improve retention

but, as Martinez (1995) pointed out, there was no body of research on which to

base strategies. An additional complexity was that colleges had been slow to

computerise their student data and most colleges were in the position of not

knowing what their retention rates were or any patterns involved. Where data

did exist it was held separately by either administrative or academic staff with

poor communication between these groups. Colleges, however, jumped into a

number of strategies based largely on experience, instinct and common sense

and publication of these began (Martinez 1996; Martinez 1997; Kenwright

1996; Kenwright 1997).

The main strategies tried are outlined in the literature as summarised by

Martinez (1996). These include sorting activities around entry to ensure ‘best

fit’, supporting activities including child care, financial support and

enrichment/learner support, connecting activities to strengthen the

relationship between the college and the student, including mentoring and

tutorials and activities to transform the student, including raising of

expectations and study/career development support and tutoring.

 

 

Завдання 2. Створити текстовий документ в MS Word з текстом українською мовою. Відформатувати абзаци у цьому тексті та списки відповідно до технічних вимог.

 

Текст для опрацювання поданий українською мовою

Розвиток критичного мислення учнів

Практичні поради

 

Розвиток критичного мислення учнів — чи не основна умова формування особистості, здатності самостійно і незалежно приймати рішення в майбутньому.  Будь-яка інформація з часом втрачає свою актуальність. Тому важливим завданням педагогів є розвиток критичного мислення учнів на уроках. Іноді поняття «критичне мислення» асоціюють із негативним ставленням людини до певних явищ, фактів, подій, що передбачає суперечку та конфлікт.

Натомість критичність мислення — це вміння особистості здійснювати таку мисленнєву діяльність: об’єктивно оцінювати свої міркування усвідомлювати, як на формування власної думки впливають думки інших людей виявляти переваги та недоліки власної мисленнєвої діяльності перевіряти кожний здогад.

Некритичність мислення характеризує поверхове сприйняття думок оточення без належної перевірки та оцінювання їх.

Особливості критичного мислення

Щоб навчити учнів думати критично, у роботі варто керуватися такими основними принципами:

a)       виявляти й оспорювати припущення,

b)      перевіряти точність фактів,

c)       розглядати поняття, факти, явища в контексті,

d)      вивчати альтернативи.

 

Комплекс прийомів для мотивації учнів

У своїй пізнавальній діяльності учням і вчителям постійно доводиться критично обмірковувати кожний новий факт. Для ліпшого розуміння цього процесу розглянемо особливості критичного мислення. Ознаки критичного мислення, що відрізняють його від інших типів мислення:

·         самостійність інформації як відправний пункт мислення

·         формулювання запитань і з’ясування проблем, які потрібно розв’язати прагнення до переконливої аргументації соціальна сутність.

Коли урок будують за принципами критичного мислення, кожний учень формулює свої ідеї, оцінки та переконання незалежно від однокласників і вчителя. Індивідуальний характер мислення потребує від учнів певних вольових зусиль, спрямованих на самостійні міркування. Цілеспрямована і змістовна мисленнєва діяльність учнів сприяє творчому розв’язанню актуальних завдань. Стимулом для критичного мислення учнів є інформація: щойно отримані знання мотивують мислити критично. Спершу вони формулюють запитання і з’ясовують завдання, які потрібно розв’язати. Відтак переосмислюють багато фактів, ідей, теорій тощо. Учні шукають і знаходять відповіді на запитання, які їх хвилюють, коли:

§  накопичують дані,

§  аналізують інформацію,

§  зіставляють альтернативні погляди,

§  використовують можливості колективного обговорення.

Учні усвідомлюють, що існує кілька способів розв’язку завадння, однак вони мають обґрунтовувати переваги обраного ними способу.

 

Рекомендації учням щодо розв’язання проблем

Умови розвитку критичного мислення учнів Для розвитку критичного мислення учнів варто забезпечити низку умов, зокрема:

a.       сприяти ознайомленню із різними ідеями й думками,

b.       заохочувати висловлювати власні погляди,

c.       навчати формулювати запитання, ідеї, думки,

d.       прищеплювати повагу до думок і переконань інших людей,

e.       наголошувати, що вони мають право з ними не погоджуватися,

f.        формувати здатність адекватно реагувати на зауваження,

g.       спонукати постійно проявляти ініціативу,

h.       заохочувати до участі в дискусіях,

i.         стимулювати до рефлексії,

j.         виражати віру в здатність кожного учня критично мислити,

k.       розвивати впевненість у власних силах і цінності власних думок та ідей.

Навички і вміння критичного мислення ми формуються в учнів поступово. Так, потрібно активно залучати їх до:

·         пошуку інформації

·         зіставлення здобутих знань із власним досвідом

·         порівняння навчального матеріалу із іншими науковими напрацюваннями за темою самостійного визначення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків тощо.

 

Переваги використання технології критичного мислення

Завдяки використанню в освітньому процесі технології критичного мислення можна розв’язати низку педагогічних завдань. Зокрема, учні мають навчитися:

визначати мету, завдання власної діяльності обстоювати свої погляди під час дискусії з дотриманням культури спілкування

формувати власну думку щодо отриманої інформації та виражати її культурі розуміння текстів 

значення і функції різних засобів, які використовують для розуміння текстів «сперечатися з текстом», тобто спростовувати аргументи автора, пропоновані ідеї,

наводити контраргументи поважати думку інших учнів постійно шукати нові джерела здобуття знань.

Під час використання технологію критичного мислення варто не лише сприяти ліпшому засвоєнню учнями навчального матеріалу, а й навчати їх, як надалі використовувати здобутий досвід.

Завдяки технології критичного мислення в учнів формуються такі компетенції:

1.       інтелектуальні: 

a.       порівнювати,

b.       аналізувати,

c.       узагальнювати і робити висновки,

d.       визначати причинно-наслідкові зв’язки,

e.       проводити аналогії,

f.        класифікувати,

g.       визначати зміст понять та оцінювати їх;

2.       комунікативні:

a.       формулювати, аргументувати власну думку,

b.       брати участь у дискусії,

c.       ставити різні запитання відповідно до ситуації,

d.       розв’язувати конфлікти шляхом консенсусу,

e.       критично оцінювати нову інформацію,

f.        писати твори-роздуми,

g.       виступати з повідомленнями;

3.       планування і реалізації діяльності: 

a.       самостійно визначати мету і завдання для досягнення очікуваного результату,

b.       працювати індивідуально і в групі,

c.       оцінювати результати своєї діяльності та здійснювати рефлексію.

Технологія критичного мислення передбачає партнерські стосунки учнів і вчителів. Завдяки прийомам технології критичного мислення ми перетворюємо навчання на спільний і цікавий пошук.

 

 

Завдання 3. Створити текстовий документ в MS Word з таблицями. Відформатувати тло та межі клітинок у цих таблицях відповідно до технічних вимог.

Таблиці  для опрацювання

 

 

Таблиця 1
Назва с/г культури	Валовий збір, т	Собівартість 1т, грн	Закупівельна ціна 1т, грн	Прибуток, грн
1	2	3	4	5=2*(4-3)
Жито	450	95	130	15750
Ячмінь	1200	89	95	7200
Гречка	250	250	350	25000
Всього	1900	434	575	267900

 

 

Таблиця 2
Назва	Одиниці виміру	Кількість					Вартість,тис.грн
		УОС	УРП	ІЕУ	НЕУ	Всього	одиниці	загальна
Телефонні лінії	км	65	0	0	10	75	0,85	63,75
Розетки	шт.	3	0	2	4	9	0,01	0,09
Телефонні апарати	шт.	3	5	4	6	18	0,03	0,54
Разом		71	5	6	20	102	0,89	90,78

 

 

Таблиця 3
Показники	1 півріччя	2 півріччя	Всього за рік
Валова продукція, млрд, грн (1)	50	60	110
Матеріальні витрати, млрд, грн (2)	29	28	57
Чиста продукція, млрд, грн (3)	23	32	55
Продуктивність праці (4=1/2)	1,724138	2,14286	1,929824561
Доля чистої продукції у валовій (5=3/1)	0,793103	122,143	1,929824561

 

 

Результати виконаної практичної частини надіслати на електронну адресу: vinnser@gmail.com

 

*********************

Завдання на розвиток кмітливості

Двома основними правилами комбінаторики є:

Принцип суми. Якщо множина A містить m елементів, а множина B – n елементів, і ці множини не перетинаються, то AÈB містить m+n елементів.

Принцип добутку. Якщо множина A містить m елементів, а множина B – n елементів, то A´B містить m×n елементів, тобто пар.

Кількість елементів множини A будемо далі позначати |A|.

Ці правила мають також вигляд:

Принцип суми. Якщо об'єкт A можна вибрати m способами, а об'єкт B – n іншими способами, то вибір "або A, або B" можна здійснити m+n способами.

Принцип добутку. Якщо об'єкт A можна вибрати m способами і після кожного такого вибору об'єкт B може бути вибраним n способами, то вибір "A і B" в указаному порядку можна здійснити m×n способами.

Наведені правила очевидним чином узагальнюються на випадки довільних скінченних об'єднань множин, що попарно не перетинаються, та на скінченні декартові добутки.

Правило добутку застосовується для підрахунку кількості об'єктів, що розглядаються як елементи декартових добутків відповідних множин. Отже, ці об'єкти являють собою скінченні послідовності – пари, трійки, четвірки тощо.

Нагадаємо, що з точки зору математики послідовність довжини m елементів множини A – це функція, яка натуральним числам 1, 2, …, m ставить у відповідність елементи з A.

Означення. Розміщення з повтореннями по m елементів n-елементної множини A – це послідовність елементів множини A, що має довжину m.

Приклад. При A={a, b, c} розміщення з повтореннями по два елементи – це пари (a,a), (a,b), (a,c), (b,a), (b,b), (b,c), (c,a), (c,b), (c,c).

Якщо |A|=n, то за правилом добутку множина всіх розміщень з повтореннями, тобто множина Am=A´A´…´A, містить nm елементів. Зокрема, якщо |A|=2, то розміщень з повтореннями 2m. Зауважимо, що ці розміщення можна взаємно однозначно поставити у відповідність послідовностям з 0 і 1 довжини m.

У багатьох комбінаторних задачах об'єкти, кількість яких треба обчислити, являють собою послідовності, у яких перший елемент належить множині A1, другий – A2, тощо. Але досить часто множина A2 визначається лише після того, як зафіксовано перший член послідовності, A3 – після того, як зафіксовано перші два і т.д. Обчислимо, наприклад, кількість 7-цифрових телефонних номерів, у яких немає двох однакових цифр поспіль. Якщо на першому місці в номері є, наприклад, 1, то на другому може бути будь-яка з 9 інших цифр. І так само на подальших сусідніх місцях. Таким чином, тут |A1|=10, |A2|=|A3|=…=|A7|=9, і загальна кількість номерів є 10×96.

2. Розміщення та перестановки без повторень

Означення. Розміщення по m елементів n-елементної множини A, де m£n – це послідовність елементів множини A, що має довжину m і попарно різні члени.

Приклади.

1. При A={a, b, c} розміщення по два елементи – це пари (a,b), (a,c), (b,a), (b,c), (c,a), (c,b).

2. Розподіл n різних кульок по одній на кожний з m різних ящиків, mхn. Ящики можна пронумерувати від 1 до m, кульки – від 1 до n. Тоді кожному розподілу взаємно однозначно відповідає послідовність довжини m попарно різних номерів від 1 до n.

Неважко підрахувати кількість послідовностей з прикладу 2. На першому місці може стояти будь-який із номерів 1, …, n. На другому – незалежно від того, який саме був на першому, будь-який із n-1, що залишилися. І так далі. За принципом добутку, таких послідовностей

n×(n-1)×…×(n-m+1),

або n!/(n-m)!. Цей добуток позначається або (n)m або nm.

Означення. Перестановка n елементів множини A без повторень – це розміщення по n елементів, тобто послідовність елементів множини A, що має довжину n і попарно різні члени.

Приклад. При A={a, b, c} усі перестановки –це трійки (a,b,c), (a,c,b), (b,a,c), (b,c,a), (c,a,b), (c,b,a).

Очевидно, що кількість перестановок n елементів дорівнює кількості розміщень по m при m=n, тобто n!. Отже, 1·2·..·n=n!.

 

3. Комбінації без повторень

Означення. Комбінація по m елементів n-елементної множини – це її m-елементна підмножина.

Приклади.

1. При A={a, b, c} усі комбінації по два елементи – це підмножини {a,b}, {a,c}, {b,c}.

2. Розподіл n різних кульок по одній на кожний з m однакових ящиків, m£n. Оскільки ящики однакові, то розподіл взаємно однозначно визначається підмножиною з m кульок, що розкладаються.

З кожної m-елементної комбінації елементів n-елементної множини можна утворити m! перестановок елементів цієї підмножини. Їх можна розглядати як розміщення по m елементів. Таким чином, кожні m! розміщень із тим самим складом, але різним порядком елементів відповідають одній комбінації. Звідси очевидно, що кількість комбінацій є =. Ця кількість позначається або .

4. Перестановки з повтореннями

Означення. Перестановка з повтореннями по m елементів множини A={a1, a2, …, an} складу (k1, k2, …, kn) – це послідовність довжини m=k1+k2+…+kn, в якій елементи a1, a2, …, an повторюються відповідно k1, k2, …, kn разів.

Приклади.

1. При A={a, b, c} перестановками з повтореннями складу (1, 0, 2) є послідовності (a,c,c), (c,a,c), (c,c,a), складу (1, 1, 1) – (a,b,c), (a,c,b), (b,a,c), (b,c,a), (c,a,b), (c,b,a).

 

Завдання для самостійного опрацювання

 

 

Задача 1. У темній кімнаті стоїть шафа, у ящику якої лежить 24 червоних і 24 синіх шкарпеток.  Скільки шкарпеток достатньо витягти з ящика, щоб:

• із них можна було скласти у крайньому разі хоча б одну пару шкарпеток одного кольору;( три)
• пару різних шкарпеток;(25)
• дві пари однакових шкарпеток;(7)
• пару шкарпеток червоного кольору;(26)
• дві пари шкарпеток синього кольору;(28)
• по одній парі двох кольорів.(26)

 

Задача 2. Маємо 10 замків і 10 ключів до них. Скількома випробовуваннями можна встановити відповідність між ключами та замками? (45 випробовувань)

Задача 3. Скільки можна скласти 5-ланкових ланцюжків, маючи два блакитних кільці та три жовтих кільця? (Використайте графічні малюнки і матимемо 10 різних ланцюгів)

Задача 4. У кімнаті розташовано 6 лампочок, причому до кожної із них підведено свій вимикач. Скільки існує можливостей освітлювати кімнату, якщо для цього повинна бути увімкнена хоча б одна лампочка?

Задача 5. На шаховій дошці розставлено числа, кожне з яких дорівнює середньому арифметичному своїх сусідніх( по вертикалі та по горизонталі). Довести, що всі числа рівні.(вказівка: розгляньте найбільше число)

Задача 6. На колі розміщено 30 чисел, кожне з яких дорівнює модулю різниці двох наступних за ним за ходом годинникової стрілки. Сума всіх чисел дорівнює 1. Що це за числа і як вони розміщені по колу? ()

Задача 7. На колі розміщено 8 чисел, кожне з яких дорівнює сумі трьох наступних за ним (за ходом годинникової стрілки). Знайти ці числа. (всі числа дорівнюють нулю)

 

Фома Аквінський (1226—1274) — один з най­більших теологів християнського світу — розв'я­зував проблему: «Що недоступно богові?..» Він склав цілий список речей і явищ. Насамперед бог не може грубо порушувати основні закони природи, скажі­мо, перетворити людину в осла. Він не може також стомлюватися, гніватися, журитися, позбавляти лю­дину душі... І в цьому довгому списку Фоми Аквінського є ще один дуже цікавий пункт: бог не може зробити суму кутів трикутника меншою від двох прямих.